Самостійна рбота учнів з хімії

Особливості та класифікація самостійної роботи учнів з хімії

Самостійна робота учнів на уроках хімії проводиться за спеціальним завданням. Від мети, змісту, форми завдання залежить характер діяльності школярів. Мета і відповідні до неї завдання взаємозв’язані.

Наприклад: "Вивчіть відношення розчину хлоридної та сульфатної кис-лот до металів — цинку, міді, магнію. Зазначте, як реагують метали з цими кислотами, з якою швидкістю відбуваються реакції. Поясніть причину відмінностей".

Під час виконання цієї роботи учні в результаті спостереження й аналізу явищ:

-                     здобувають нові знання про реакції між металами та кислотами, про електрохімічний ряд напруг металів;

-                     глибше пізнають суть окиснювально-відновних процесів;

-                     повторюють склад і дисоціацію солей та кислот, поняття «елемент» і "проста речовина", будову атомів та йонів металів, їх окиснювально-відновні властивості;

-                     збагачують уявлення про реакції заміщення.

Проводячи досліди на уроках, учні вдосконалюють уміння працювати з реактивами та хімічним посудом, фіксувати ознаки реакцій. Одночасно розвивається їхнє логічне мислення, адже щоби виконати це завдання, діти активно порівнюють, аналізують, узагальнюють і встановлюють закономір-ності поведінки металів у присутності кислот. Виконання такого завдання певною мірою сприяє формуванню діалектичного мислення, оскільки дає можливість учням звернути увагу на явище і його суть, виявити фактичну суперечливість природи елемента, який поєднує в собі функції окисника й відновника, знайти причину і наслідок.

Крім того, поглиблюється пізнавальний інтерес, зміцнюються загаль-ноосвітні вміння, наприклад, уміння планувати роботу, розподіляти час і увагу при проведенні порівняльних спостережень за реакціями, оцінювати результати своєї роботи тощо.

За дидактичною метою всі види самостійних робіт можна поділити на три групи:

-     вивчення нового матеріалу;

-                     закріплення й удосконалення знань і вмінь учнів;

-     перевірка знань і вмінь учнів.

Набуття нових знань і оволодіння принципами самостійної роботи здійснюється на основі різноманітних джерел. За джерелами знань самостійні роботи на уроках хімії поділяються на такі види:

·          робота з навчальною книгою:

— обов’язковими навчальними посібниками: підручником, збірником задач і вправ з хімії для середньої школи;

— додатковою літературою: дидактичними посібниками, книгами для читання, довідниками з хімії для учнів, енциклопедичним словником юного хіміка, словником хімічних термінів, науково-популярною літературою;

• учнівський хімічний експеримент:

за формою організації:

— лабораторні досліди (фронтальні, групові, індивідуальні);

— практичні заняття;

— уявний експеримент;

за методом застосування:

— ілюстративний (інформаційний);

— дослідницький (евристичний);

• робота з роздатковим матеріалом:

— графічними наочними посібниками: періодичною системою хімічних елементів Д.І. Менделєєва, таблицею розчинності, електрохімічним рядом напруг металів, рядом електронегативності, діаграмами розповсюдження елементів у природі; малюнками, схемами, таблицями;

— об’ємними наочними посібниками: колекціями, моделями, макетами, приладами;

• робота з використанням аудіо-візуальних засобів навчання (наприклад, навчальних кінофільмів, кінофрагментів, діапозитивів, діафільмів, навчальних телепередач) і педагогічних програмних засобів;

• робота школярів під час слухання викладу вчителя і доповідей учнів (наприклад, конспектування, рецензування тощо).

Розрізняють три основні типи пізнавальної діяльності учнів:

•     репродуктивний (копіюючий);

•     частково-пошуковий (евристичний);

•     дослідницький.

Завдання для самостійних робіт репродуктиного типу містять вимогу виконати ту чи іншу дію за зразком. Уних здебільшого зазначено як саме і в якій послідовності розв'язувати певну задачу.

Прикладом завдання, розрахованого на самостійну работу копіюючого типу, може бути ознайомлення учнів у 7 класі з лабораторним обладнанням. Учитель на уроці пояснює і демонструє будову спиртівки, правильний спосіб нагрівання, а потім учні самостійно виконують ті самі операції: запалюють спиртівку, нагрівають розчини у спиртівці, гасять спиртівку.

При вивченні основних класів неорганічних сполук для самостійної роботи учням пропонують на основі поданих у підручнику пояснень і рівнянь реакцій, написати свої, що підтверджують ту чи іншу властивість речовини.

Хоча ці завдання в основному вимагають відтворення знань, вони, безперечно, мають розвивальний характер. Виконуючи роботу, учні перебудовують і систематизують здобуті знання. Мета самостійної роботи у такому разі - краще осмислення нового й закріплення вивченого матеріалу.

Самостійні роботи частково-пошукового характеру спонукають учнів до цілком свідомої діяльності. Такі завдання дають учням  можливість самим знайти шлях і спосіб розв'язання певної задачі на основі наявних знань.

Завданнями такого типу є поширені в практиці навчання вправи, які грунтуються на знанні генетичного взаємозв'язку і властивостей речовин, що вивчаються. Наприклад: напишіть рівння реакції, за допомогою, яких можна здійснити такі перетворення Ba ®BaO®Ba(OH)₂ ® X ®BaSO₄  або , з якими із запропонованих речовин реагує хлоридна речовина: магній, натрійгідрооксид, мідь, натрій сульфат. Напишіть рівняння можливих реакцій.

Або, запропонуйте ланцюжки перетворень до схем 1 і 2 :

Схема 1

Неметал®кислотний оксид®кислота® сіль

Схема 2

Метал ®основний оксид ®основа® сіль

Або, здійсніть перетворення за нище наведеною схемою:

Схема 3.1

Хімічні властивості хлоридної кислоти

Тут учні повинні доповнити відомості , яких не вистачає, а саме: підібрати ті речовини, що реагуватимуть із вихідною речовиною утворюючи зазначений продукт, пригадати умови реакцій і правильно написати хімічні рівняння.

До такого типу завдань також належать експериментальні задачі в 9-му класі на доведення йонного складу конкретної солі.

Наприклад: "Доведіть за допомогою реакцій обміну склад алюміній хлориду".

Виконання цих завдань відбувається в процесі розв’язування тієї чи іншої навчальної проблеми на уроці. Учні можуть самостійно шукати відповідь на запитання не лише під час проведення експерименту чи письмового розв’язування задачі, а й в інших випадках, користуючись, приміром, письмовими інструкціями або текстом підручника.

Так, у 9-му класі після того, як учні з’ясують суть π-зв’язку в молекулі етилену, можна запропонувати самостійно за підручником, користуючись моделями, розібратися в електронній будові ацетилену.

Дослідницькі самостійні роботи — один із методів проблемного навчання . Такі роботи — невеликі учнівські дослідження, у результаті яких учні здобувають нові знання або дізнаються про новий спосіб дії.

Як відомо, дослідження починається із запитання. Запитання викликає труднощі. З’являється мета діяльності, окреслюється план, в якому можуть передбачатися варіанти розв’язання. Після аналізу учні вибирають оптимальний варіант, виконують роботу й роблять висновок.

Такою є загальна схема виконання дослідницьких самостійних робіт, але вона може змінюватися залежно від змісту запитань, джерела знань тощо.

Під час виконання такого типу робіт виявляється творчість учнів. Це відбувається, коли діти складають задачі, шукають різні способи їх розв’язання. Наприклад: «Глюкоза має хімічну формулу C₆H₁₂O₆. Яка будова молекули цієї речовини? Як практично довести будову молекули глюкози?» (9-й клас) або: «Треба добути в лабораторії купрум(ІІ) хлорид. Запропонуйте і здійсніть два найзручніших із практичного погляду способи добування» (9-й клас).

Самостійні роботи також поділяються на:

-     фронтальні;

-     групові;

-                     індивідуальні (у тому числі диференційовані).

Фронтальна діяльність полягає у виконанні всіма учнями під без-посереднім керівництвом викладача спільних завдань. Але і в цьому випадку зберігається можливість індивідуалізації навчання. Прикладом фронтальної діяльності може бути робота учнів за одним чи кількома аналогічними варіантами завдань «середньої» складності.

У 9 класі можна організувати самостійну роботу для закріплення знань про масову частку розчиненої речовини в розчині та вміння робити відповідні обчислення.

Варіант 1

1. Яка масова частка NaCl в розчині, добутому в результаті розчинення солі масою 50 г у воді масою 120 г?

2. Скільки міститься води в розчині цукру масою 50 г і масовою часткою цукру 10 %?

Варіант 2

1. У воді масою 170 г розчинили сіль масою 30 г. Яка масова частка солі в добутому розчині?

2. Скільки грамів солі залишиться після повного випарювання її розчину масою 50 г із масовою часткою солі18 %?

Групова робота об’єднує учнів у групи по двоє або четверо осіб, члени якої працюють у тісній взаємодії один з одним.

Обов’язковими елементами групової роботи є:

-                    постановка й усвідомлення мети;

•      виконання індивідуального завдання кожним учасником групи для досягнення спільної мети;

•     обов'язкова взаємна перевірка результатів роботи кожного, допомога й пояснення один одному труднощів, які виникають у процесі діяльності;

•     формування спільного висновку на основі узагальнення результатів;

•     співвіднесення висновку з поставленою метою.

•     Приклад групової роботи на тему : "Типи хімічних реакцій"

Завдання

Розставте, якщо треба, коефіцієнти в наведених схемах, допишіть рівняння реакцій і вкажіть, до якого типу вони належать:

Перший учень:

1) H₂O + SO₃ → H₂SO₄.

2) Al(OH)₃ → Al₂O₃ + H₂O.

3) Zn + HCl → ZnCl₂ + H₂.

Другий учень:

1) CaCO₃ → CaO + CO₂.

2) Zn + CuCl₂ → Cu + ZnCl₂.

3) Na + O₂ → Na₂O₂.

Перевірте роботу один в одного, виправте й поясніть помилки.

На відміну від фронтальних, індивідуальні самостійні роботи організовуються за завданнями, які розраховані не лише на "середнього" учня, а й на тих, кому важко засвоїти навчальний матеріал, і тих, хто виявляє підвищений інтерес до хімії, легко й швидко оволодіває знаннями і набуває вмінь. Такі завдання називають ще диференційованими.Завдання складаються однакові для всіх учнів, але таким чином, що вони містять послідовний ряд задач і вправ, розміщених за принципом зростаючої складності. Діти можуть почати з першого найлегшого завдання, поступово переходячи до другого, третього і т.д. у них є можливість, оцінивши свої сили і знання, пропустити перші запитання й почати зі складніших, аби, зрештою перейти до найскладніших задач. При цьому учні правильно оцінюють свої завдання, бачать перспективу й можливості свого подальшого зростання.

У 9-му класі під час вивчення теми «Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти» для того, щоб повторити, як дисоціюють сполуки електроліти, як виявити наявність йонів у розчинах за властивостями розчинів, закріпити вміння складати рівняння електролітичної дисоціації, можна запропонувати такі завдання:

Варіант 1 (спрощений)

1.                Напишіть рівняння дисоціацій речовин, формули яких CaCl₂, HBr, NaOH. Назвіть йони, що утворюються.

2.                Як виявити в розчинах йони OH^– і H⁺?

Варіант 2 (середньої складності)

1.                Складіть формули солей, утворених сульфатною кислотою і металами Na і Al. Напишіть рівняння дисоціації солей; назвіть йони, що їх утворюють.

2.                Як виявити в розчинах йони Cl^–, Fe³⁺, OH^–? Опишіть досліди та спостереження.

Варіант 3 (ускладнений)

1.                Складіть формулу вищої оксигеновмісної кислоти елемента №16 напишіть формулу її солі, утвореної Літієм. Напишіть рівняння дисоціації цих сполук.

2.      Сульфатна кислота реагує з розчином барій хлориду, у результаті чого утворюється білий осад. Поясніть, чому так само реагують із розчином барій хлориду розчини сульфатів Калію і Натрію. Складіть рівняння реакцій.