Міністерство освіти та науки,
молоді та спорту України
Хмельницький обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти
Відділ освіти Деражнянської райдержадміністрації
Карпінська Оксана Зіновіївна
Розвиток логічного мислення учнів на уроках хімії
Курсова робота
Керівник:
Свирида Наталія
Валеріївна
методист Деражнянської районної державної
адміністрації
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….3
І. ОСМИСЛЕНЕ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ……………………………5
1.1.
Змістовний і процесуальний блоки навчання…………………………..5
1.2. Формування
практичних навичок……………………………………..6
ІІ. ПОНЯТІЙНО-СМИСЛОВЕ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ……………8
2.1.
Репродуктивний
етап засвоєння матеріалу…………………………8
2.2.
Тренувальні
вправи як необхідність логічного засвоєння матеріалу……………………………………………………………………………8
ІІІ. ХІМІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ ДЛЯ
РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ…………………………………………13
3.1.
Форми проведення хімічного експерименту………………………13
3.2.
Використання
хімічного експерименту в позакласній роботі……17
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..20
СПИСОК ВИКОРИТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ …………..22
ДОДАТКИ………………………………………………………………….24
ВСТУП
Сучасний підхід до
викладання будь-якої базової дисципліни в школі спрямований на розвиток учня як
мислячої особистості. З основами логічного мислення, необхідними для
осмисленого засвоєння матеріалу, учні ознайомлюються ще в початковій школі. Про
те всі погодяться з думкою, що цей процес безперервний. Тому вивчення будь-якої
базової дисципліни покликане, передусім, забезпечити всебічний розвиток учня, у
тому числі й уміння логічно мислити. Психологічні дослідження вказують, що здатність учнів до
виконання логічних операцій розвивається у кілька етапів і її формування
завершується у перехідному віці. Серед учителів-предметників поширена думка,
яка може розглядатись, як стратегія навчального процесу: вивчення будь-якої
дисципліни базового курсу повинне бути підпорядковане розвитку логічного
мислення учнів.
Хімія – логічна і
експериментальна наука. В ній кожне нове положення отримується за допомогою
строго обумовлених суджень на основі раніше відомих теорій, положень і перевіряється за допомогою дослідів - тобто
строго доводиться. Вивчення хімії формує не тільки логічне мислення, а й багато
інших рис людини: здогадливість, критичність, акуратність у роботі,
цілеспрямованість та ін.
Активізація розумової діяльності учнів на
уроках хімії включає в себе і формування просторового уявлення, і розвиток
логічного мислення, і уміння прогнозувати наперед результат, уміння розумно
шукати правильний шлях в самих складних та заплутаних умовах. Традиційна мета
навчання хімії полягає в необхідності ввести учня в світ речовин, закласти
основу розуміння причин його різноманіття, сформувати у нього не тільки
теоретичні знання, але і практичні уміння поводження з речовинами. Розумова
діяльність не обмежується змістом знань і оволодінням методами і прийомами їх
засвоєння. З якою метою, для чого потрібно вчитися, для чого необхідні ті чи
інші знання, уміння, навички, яке значення їм надає учень - ці питання
складають мотиваційний аспект навчання. Показати учням важливість хімії в житті
кожної людини, практичне застосування вивчених правил, формул, теорій у
подальшій професійній діяльності; уміння ставити і проводити аналітичні досліди
по встановленню якісних та кількісних характеристик речовин; складати рівняння
хімічних реакцій, які доводять властивості і характер речовин; використовувати ці властивості на практиці -
ось головна задача вчителів хімії.
Наприкінці 50-х років XX
ст. академік А.М. Несміянов висловив думку, яка до сьогодні залишається
актуального: «Загальний недолік середньої та вищої освіти – недолік не
мимовільний, у ньому винні ми всі, це прагнення дати учню якомога більший обсяг
знань без належної турботи про якість цих знань. Одночасно власне обсяг цих
знань має нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має їх
застосування. Ми ж переважно піклуємося про обсяг знань, а не про вміння їх
використовувати. Будь-яка освіта середня, вища має розглядатися не як певний
накопичувач знань, що дає можливість збирати знання, а як тренування мозку.
Тренування мозку й у середній, і у вищій школі має бути посиленим. Якщо мозок
тренований, то знання закріплюються легко, майже автоматично».
І. ОСМИСЛЕНЕ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ
1.1. Змістовий і процесуальний блоки навчання.
Особливої
актуальності осмислене засвоєння матеріалу набуває під час вивчення хімії у 8-х
класах. Це пояснюється тим, що, з одного боку, серед учнів спостерігається
чітко виражена диференціація розвитку вміння абстрактно мислити. З іншого боку,
обсяг та складність матеріалу вимагає його осмисленого засвоєння. Одним із
найскладніших розділів, які розглядаються у 8-му класі, є розділ «Основні класи
неорганічних сполук». Під час його вивчення учні ознайомлюються з представниками
складних сполук – оксидами, основами, кислотами, солями – і вивчають їх
властивості. Цей розділ є надзвичайно громіздким, складним і вимагає від учня
мобілізації його вміння логічно мислити. У цілому органічно поєднані два
взаємопов’язані
блоки навчання – змістовий і процесуальний. У процесі роботи учень не тільки
осмислено засвоює теоретичні основи матеріалу (змістовий блок), а й виробляє
відповідні навички (процесуальний блок) на основі засвоєння теоретичних
відомостей та їх творчого опрацювання. Формування практичних навичок вимагає
від учня оволодіти матеріалом як результатом осмислення абстрактних понять, їх
класифікації та аналізу. Тому вивчення теми «Основні класи неорганічних сполук»
безпосередньо пов’язане з формуванням інтелекту учнів.
Так, під час
вивчення розділу «Оксиди» учень повинен засвоїти поняття:
-
визначення
(дефініція);
-
формула;
-
назва;
-
характер
(основні та кислотні);
-
одержання;
-
хімічні
властивості.
Безумовно, першим
етапом засвоєння будь-якого матеріалу є репродуктивний, який полягає в
нагромадженні певного обсягу знань, понять та уявлень, яке здійснюється на
рефлекторному рівні. Цей етап є проміжним в осмисленні основних теоретичних
понять, на основі яких відбувається формування логічного мислення учнів.
Класичним прикладом відтворювального засвоєння матеріалу є механічне заучування
визначень, властиве, як правило, учням із розвинутою пам’яттю та низьким рівнем
пізнавальної активності (наприклад: «Оксидами називають складні речовини, які
складаються з атомів двох хімічних елементів, одним з яких є Оксиген»).
Наступним
завданням, яке включає елементи логічних операцій, є понятійно-смислове
засвоєння матеріалу. Воно полягає в переході від поняття до судження і
передбачає аналіз поняття, виділення суттєвих ознак і умовивід. Щоб відповісти
на запитання "Чи є СО2 оксидом?», учневі треба здійснити
перехід від поняття до кількох взаємопов’язаних суджень: «Молекула містить
атоми тільки двох елементів ( Карбон і Оксиген)… Один із них – Оксиген. Отже, СО2
є оксидом». Цей процес не можливий також без конкретизації судження, яка
полягає в ототожненні конкретної сполуки (СО2) з абстрактним
поняттям «оксид». Здійснення згаданих операцій вимагає певних навичок, які формуються
в процесі виконання тренувальних вправ.
1.2.
Формування практичних навичок.
Автори ряду шкільних збірників пропонують два види
завдань, покликаних допомогти учням перейти до понятійно-смислового засвоєння
матеріалу.
Завдання 1. Серед наведених формул виведіть формули
оксидів: CaO, CaSO4, H2SO4, Ca(OH)2, SO3.
Завдання 2. Вкажіть, у якій з наведених груп формул
відсутні формули оксидів:
а) CuSO4,
Cu(OH)2, H2S;
б) CuS,
CuO,
H2SO4;
в) Cu,
SO3,
H2SO3
(завдання на виключення).
Виконання кожного з цих завдань вимагає від учня
проведення ряду логічних операцій:
-
перетворення
механічно вивченого визначення в осмислене судження;
-
аналіз
даного судження і пошук суттєвих ознак;
-
узагальнення
судження, його конкретизація з подальшим відбором формул речовин, які
відповідають оксидам;
-
перехід
від конкретної формули сполуки (SO3, CaO) до абстрактного поняття «оксид».
Порівняно
складнішим процесом є класифікація, яка передбачає оперування кількома
смисловими поняттями і є результатом аналізу окремих суджень.
Приклад завдання:
зазначте, до яких класів сполук (прості речовини, оксиди, кислоти, основи,
солі) належать речовини, формули яких: CuSO4, Cu(OH)2, H2S, CuO, H2SO4, Cu, SО3,
S.
Сукупність описаних
логічних операцій проводиться щодо кожної формули з метою її ідентифікації і
подальшої класифікації.
ІІ. ПОНЯТІЙНО-СМИСЛОВЕ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ
2.1.
Репродуктивний етап засвоєння матеріалу.
До завдань конструктивного характеру слід віднести такі,
які включають побудову логічних ланцюгів. Ці завдання ґрунтуються на опорних
навичках та засвоєних теоретичних поняттях. Прикладом такого завдання є
написання формул за назвами ( і зворотна операція – називання сполуки за її
формулою). У випадку оксидів завдання базується на опорних знаннях, які
включають назви елементів, їх валентність. Осмислено використовуючи ці поняття
та володіючи необхідними навичками, учні використовують поняття «оксид» і переходять
від абстрактного поняття до конкретного (назва або формула).
Прикладом ще одного завдання конструктивного характеру,
яку містить класифікацію з використанням опорних знань, є визначення характеру
оксидів (кислотного чи основного). У процесі його виконання учні проводять
класифікацію елементів за їх властивостями на метали та неметали. При цьому
можна використати опорні схеми, які полегшують виділення суттєвих ознак класів
сполук , їх розпізнавання та класифікацію. Наприклад, таблиці.
Таблиця 1. Як розпізнати класи сполук
Клас сполук
|
Формула складається з
|
Представники
|
Прості речовини
|
Атомів одного елемента. Поділяють на метали і неметали.
|
Неметали: O2, H2,
N2,
Si,
P,
Cl2. Метали: Na, Fe, Cu, Ca, Pb.
|
Основні оксиди
|
Атомів металу низької валентності та атомів Оксигену.
|
K2O – калій оксид , CuO – купрум (ІІ)
оксид, BaO – барій оксид..
|
Кислотні оксиди
|
Атомів металу вищої валентності або неметалу і атомів
Оксигену.
|
CO2 – карбон (IV) оксид, CrO3 – хром (VI) оксид.
|
Основи
|
Атомів металу та гідроксильних груп
|
NaOH – натрій гідрооксид, Fe(OH)2 – ферум (ІІ) гідрооксид.
|
Кислоти
|
Атомів Гідрогену (та кислотного залишку.
|
HCl – хлоридна кислота, H2SO4 – сульфатна кислота, H2S – сульфідна кислота.
|
Солі
|
Атомів металу та кислотного залишку
|
FeCl3 – ферум (ІІІ)
хлорид, BaSO4 – барій сульфат, Cu(NO3)2 – купрум (ІІ) нітрат.
|
2.2.
Тренувальні вправи, як необхідність логічного засвоєння
матеріалу.
Вивчення хімічних властивостей класів неорганічних
сполук, які також слід віднести до завдань конструктивного характеру, неможливе
на репродуктивному рівні. Засвоєння цього матеріалу вимагає від учнів
оволодіння логічними операціями, які допомагають осмислено засвоїти систему
знань. Просте запитання про те, чи реагують купрум (ІІ) оксид та нітратна
кислота, насправді є запитанням надзвичайної складності. Щоб дати на нього
відповідь, учень повинен:
1.
Написати
формули наведених речовин і за виділеними суттєвими ознаками визначити, до яких
класів вони належать ( тобто, від конкретної формули речовини перейти до
абстрактних понять «оксид» і «кислота»).
2.
Наступним
етапом є визначення характеру оксиду з використанням суджень Наприклад: Купрум – метал. Метали утворюють основні
оксиди. Отже купрум (ІІ) оксид – основний оксид.
Тобто, здійснюється
перехід від конкретного поняття (Купрум) до абстрактного (метал). Подальше
узагальнення ( металам відповідають основні оксиди) і класифікація ( купрум
(ІІ) оксид – основний) дає змогу
використати судження : основні оксиди реагують з кислотами, утворюючи сіль і
воду. При цьому можна використати опорні схеми, які також конкретизують поняття
«основний оксид», «кислота», «сіль» .
|
Основа (утворюються тільки луги)
|
|
+ вода
|
|
Сіль + вода
|
|
Сіль (Na2O, K2O, CaO, BaO реагують з усіма кислотними оксидами)
|
|
+ кислота (крім силікатної кислоти)
|
|
+ кислотний оксид
|
|
Основний оксид
|
Написання рівняння
реакції неможливе без виведення формул утворених речовин. При цьому перехід від
абстрактного поняття «сіль» до конкретної формули змушує учня осмислено
використовувати визначення: «Солі – це складні речовини, що містять атом
металу, сполучений із кислотним залишком» і шукати аналогію в будові кислоти та
солі( визначати характерну спільну ознаку – кислотний залишок).
Окрему групу
становлять завдання творчого характеру, для яких характерні варіативність
відповідей. Вони спонукають учня до індуктивного використання всього комплексу
набутих знань. Відповідаючи на запитання, як, використовуючи сульфатну кислоту,
добути цинк сульфат, учень може навести чотири варіанти правильної відповіді –
з металу, з оксиду, з гідроксиду, із солі. Відповідь ґрунтується на ряді
суджень: «Одержана сіль містить атом цинку. Вихідною речовиною є сульфатна
кислота. Вона повинна реагувати з речовиною, що містить цинк, з утворенням
солі. До таких речовин можна віднести метали (або оксиди, основи, солі). Отже,
слід використовувати сполуку… її формула …, а рівняння відповідної реакції
матиме вигляд…» ( Наприклад: Zn + H2SO4 → ZnSO4 + H2↑).
За наявності
кількох варіантів відповідей на запитання доцільно орієнтувати учня на пошук
альтернативного розв’язку завдання. При цьому формується креативний підхід до
поставлених завдань і як наслідок розвиваються вміння варіативно мислити.
Таким чином,
осмислене засвоєння матеріалу теми «Властивості класів неорганічних сполук»
відбувається в кілька етапів: понятійно-смисловий, конструктивний і творчий.
Характер завдань на кожному етапі ускладнюється, а їх виконання вимагає
побудови все складніших логічних ланок. Можна сказати, що успішне засвоєння
матеріалу теми є наслідком оволодіння учнем відповідними логічними операціями.
Це вміння необхідно формувати в процесі вивчення матеріалу у відповідній
наступності. При цьому слід використовувати диференційований підхід з
урахуванням особливостей індивідуального розвитку учнів. Розробляючи певні
завдання, тести, ґрунтуючись на шкільному матеріалі з хімії, це дає змогу в
процесі опитування оцінити вміння учнів логічно мислити. При цьому оцінюється
не тільки їх обізнаність, а й здатність виділяти суттєві ознаки, знаходити
аналогії, проводити класифікацію та умовиводи на основі вивченого матеріалу.
Цей підхід спирається на вікові та
індивідуальні особливості розвитку учнів, сприяє усвідомленому засвоєнню
матеріалу і спонукає учнів до формування вміння логічно мислити. Таким чином,
досягається основна мета навчання – постійний всебічний розвиток учня, який є
запорукою його творчого зростання.
ІІІ. ХІМІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, ЙОГО ЗАВДАННЯ ТА РОЛЬ ДЛЯ
РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ.
3.1. Форми проведення хімічного експерименту.
Традиційно мета
навчання хімії полягає в необхідності ввести учня в світ речовин, закласти
основу розуміння причин його різноманіття, сформувати у нього не тільки
теоретичні знання, але і практичні уміння поводження з речовинами. Вивчення
досвіду роботи вчителів хімії показує, що в період засвоєння нових програм
хімічного експерименту часто відводилось недостатньо навчального часу для того,
щоб сформувати в учнів певні практичні навички. Хімія – наука експериментальна.
Підсилення теоретичної сторони змісту сучасного шкільного курсу не означає
ослаблення уваги до хімічного експерименту. Навпаки, необхідно вести пошук
різних форм підтвердження теорій і законів, що вивчаються учнями,
експериментальним шляхом, а також ширше застосувати прийоми і методи навчання,
які відповідають самостійному здійсненню учнями хімічного експерименту. Експеримент – найважливіший шлях здійснення
зв’язку теорії з практикою при навчанні хімії, перетворення
знань в переконання. Тому розкриття пізнавального значення кожного досліду – основна
вимога до хімічного експерименту. Хімічний експеримент – джерело знань про
речовини і хімічні реакції – важлива умова активізації пізнавальної діяльності
учнів, виховання зацікавленості до предмета, формування світогляду, а також
уяви про практичне застосування хімічних знань. Експеримент дозволяє виділити і
вивчити найбільш суттєві сторони об’єкта чи явища за допомогою різноманітних
інструментів, приладів, технічних засобів
в заданих умовах.
Хімічний експеримент
протікає в певній послідовності:
1)
здійснюється спостереження за об’єктами, які
підлягають дослідженню, виясняються їх зовнішні характерні ознаки та
властивості;
2) формується
гіпотеза або наукове припущення, що визначає мету експерименту, яку потрібно
реалізувати й довести;
3) проводиться
планування експерименту, що забезпечує умови, які дозволяють слідкувати за
проходженням дослідження, намічають практичні дії
4) експеримент
виконується відповідно до плану;
5) отримані
результати підтверджують або заперечують гіпотезу; остаточна перевірка гіпотези
відбувається за допомогою широкої практики.
Хімічний
експеримент проводиться під керівництвом учителя, найчастіше на лабораторних
заняттях. Під час уроку можна запропонувати учням виконати той чи інший
нетривалий дослід, не вдаючись до читання інструкції, а тільки керуючись усними
вказівками педагога.
Для хімічного
експерименту характерні три основних функції:
-
пізнавальна
– для засвоєння основ хімії, вирішення практичних проблем виявлення значення
хімії в сучасному житті;
-
виховна
– для формування матеріального світогляду, впевненості, ідейної необхідності
праці;
-
розвиваюча - для
накопичення і поглиблення загальнонаукових і практичних вмінь і навичок.
На основі сприйняття явищ, які спостерігаються, в учнів
формуються уявлення, а потім поняття. Після того, як учні вивчили теорію,
здобули практичні навички та уміння, експеримент стає не тільки джерелом знань
нових фактів, але і методом нових суджень, знаходження невідомого (наприклад:
при розв’язанні експериментальних задач). На різному рівні
підготовки учнів той самий експеримент використовується по різному. Із цього
випливає, що хімічні досліди необхідно повторювати, звертаючи особливу увагу на
ті сторони, які є предметом вивчення в даній навчальній ситуації. Для розуміння
сутності навчального предмета чи явища хімічний експеримент часто доповнюють
іншими засобами наочності – таблицями, моделями, екранними посібниками.
Ефективність експерименту залежить від: постановки конкретного завдання і мети,
котрі розв’язуються
за допомогою досліду, складання раціонального плану спостереження, уміння
фіксувати результативність спостережень, уміння аналізувати і узагальнювати
отримані результати, наявності і раціонального підбору інструментів і засобів,
за допомогою котрих учитель стимулює і керує спостереженнями учнів. Тому
організація цілеспрямованого спостереження, формування навичок спостереження,
уміння осмислити результати спостережень і зберігати в пам’яті опрацьовану
інформацію складають одну із найважливіших задач хімічного експерименту. Про
роль експерименту у вивченні хімії М.В. Ломоносов писав: «Хімії ніяким чином не
можливо навчитися, не бачачи самої практики, не приймаючись за хімічні
операції» А російський мислитель Д.І. Писарєв відзначав, що вчитися хімії за
книжкою без лабораторії – все одно, що зовсім не вчитися.
На практиці при
вивченні хімії традиційно прийнято ділити хімічний експеримент на
демонстраційний, який проводить вчитель та учнівський, що проводиться учнями у
вигляді лабораторних дослідів, практичних занять, розв’язування експериментальних задач. Шкільний хімічний
експеримент є своєрідним наочним посібником. Так, вивчаючи теорію
електролітичної дисоціації, учням можна продемонструвати досліди з сульфатною
кислотою. І вони переконуються у тому, що після взаємодії цинку з
концентрованою сульфатною кислотою водень не виділяється. В цьому випадку цей
дослід є ілюстрацією ролі води в електролітичній дисоціації. В учнівському
експерименті відбувається поєднання розумової діяльності з практикою. Водночас,
виконання дослідів дає змогу познайомити учнів з методами дослідження в
хімічній науці, стимулює розвиток логічного мислення.
Хімічний експеримент поділяється на: а) демонстраційний;
б) лабораторні досліди; в) практичні роботи; г) тематичні практикуми.
Демонстраційний хімічний експеримент проводиться вчителем або учнями перед всім
класом. Демонстраційний дослід дозволяє сформувати в учнів основні теоретичні
поняття хімії, забезпечує наочне сприйняття хімічних явищ і конкретних речовин,
розвиває логічне мислення, розкриває практичне значення хімії. З його допомогою
перед учнями ставлять пізнавальні проблеми, висувають гіпотези, що
перевіряються експериментально. Він сприяє закріпленню і подальшому
застосуванню вивченого матеріалу.
Лабораторні роботи – це короткочасний учнівський
експеримент, який учні виконують під керівництвом учителя, відповідно до
інструкції підручника для здобуття і закріплення знань. Вони сприяють кращому
засвоєнню навчального матеріалу, формуванню практичних умінь і навичок,
ознайомлюють учнів з окремими науковими дослідженнями. Лабораторні роботи є
ефективним засобом формування системи наукових понять і методом навчання учнів
раціонального мислення.
Практичні заняття – це тривалий експеримент, який учні
виконують в процесі здобування , закріплення і контролю знань. Їх проводять
після вивчення якоїсь підтеми, теми або розділу. Учні виконують досліди на
основі уже відомого їм матеріалу. Перед
практичними роботами вони повторюють відповідний теоретичний матеріал, вивчають
за підручником інструкцію по проведенню дослідів.
Експериментальні задачі з хімії – це завдання практичного
характеру, відповіді на які учні знаходять у процесі спостережень за дослідами.
На відміну від лабораторних і практичних
робіт експериментальні задачі учні розв’язують самостійно, без додаткових інструкцій вчителя. За
своїм змістом експериментальні задачі можуть бути: а) на спостереження та
пояснення явищ; б) на добування розчинів; в) на проведення характерних реакцій;
г) на розпізнавання речовин. Експериментальні задачі з хімії можна розв’язати методами: аналітико-синтетичним, гіпотез, проб.
Але, здебільшого, експериментальні задачі з хімії розв’язуються аналітико-синтетичним методом. За таким методом
учні спочатку визначають хід розв’язання, дають йому всебічне обґрунтування. Робота над
задачею розбивається на окремі етапи, кожний з яких підтверджується рівняннями
реакцій. Вибір методу розв’язання задач залежить від наявності в учнів теоретичних
знань та практичних умінь. Експериментальні задачі поглиблюють знання з хімії
та сприяють розвиткові логічного мислення, змушують учнів порівнювати,
осмислювати, аналізувати.
Все це може бути використане для основної частини
хімічного експерименту, передбаченого шкільною програмою не лише з неорганічної
хімії, а й органічної, а також у позакласній діяльності. Все це сприяє
розвиткові в учнів стійкого інтересу до предмету, удосконаленню методики
викладання.
3.2. Використання хімічного експерименту в позакласній
роботі.
Використання
хімічних експериментів в позакласній роботі підвищує інтерес учнів до предмету,
формує в них навички та вміння, бажання приймати участь в такій роботі, сприяє
розвиткові логічного мислення. Незамінним помічником у формуванні пізнавального
інтересу до хімії можуть бути цікаві хімічні експерименти, де об’єктом досліджень стають оточуючі нас і добре знайомі нам
речовини. Наприклад: «Вогненебезпечна апельсинова шкірка», «Які плоди містять
жир?», «Чому бензином виводять плями?», «Спіле і неспіле яблуко», «Виготовляємо
мило», «Приготуємо… лимонад!» і інші. Ось такі цікаві досліди можна використати
в позакласній роботі з учнями 7-9 класів.
Дослід «Напої з
однієї пляшки». Налийте в пляшку з безбарвного скла близько 10 мл сульфатної
кислоти. Розчин безбарвний і тому сприймається як чиста вода. Підготуйте для
досліду 3 чистих склянки місткістю 200 мл. У склянку №1 покладіть кілька
кристаликів соди разом з метилоранжем. На дні склянки води вони непомітні. Склянка №2 залишається порожньою. Наливши в
склянку №3 3 – 5 мл 20% розчину барій хлориду, добре змочіть її стінки. Залишки
розчину злийте в спеціальну посудину. Повторіть змочування ще раз. До виконання
досліду накрийте склянки скельцями. Під час демонстрації налийте в кожну
склянку «води з пляшки». В склянці №1 вода перетворюється на газований напій
рожевого кольору (кислота взаємодіє з содою, виділяється вуглекислий газ,
метилоранж в розчині кислоти стає рожевим). У склянці №3 вода перетвориться на
«молоко» - білий розчин із завислим барій сульфатом. Цей дослід можна
використовувати не тільки на позакласних заняттях, а й при вивченні
властивостей сульфатної кислоти та якісної реакції на сульфат-йони. Учням
пропонується записати хімізм:
1.
Утворення
«молока»: Ba2+
+ SO42-
→
BaSO4↓білий завислий осад.
2.
Утворення
«газованого напою»: 2NaHCO3 +
H2SO4 →
Na2SO4 +
2H2O + 2CO2↑.
Можна
використовувати цікаві досліди-загадки, які підвищують цікавість в учнів до
вивчення хімії, стимулюють в учнів розвиток логічного мислення.
Опис «незвичайних»
дослідів зі звичайними курячими яйцями.
На столі розміщені: 3 металеві штативи, у кільці кожного з них
знаходиться пр. яйцю. Одне з них зварене й очищене, купа шматочків сіруватого
каменю, банка з водою, порожня літрова скляна банка, пляшка з безбарвною
рідиною, склянка з невідомим розчином, апарат Кіппа, глибока фаянсова тарілка,
тигельні щипці.
Дослід №1.
Перша задача пропонує спробувати зварити яйце за допомогою холодних каменів та
такої ж холодної води. На дно тарілки насипають шар шматочків каменів, кладуть
сире яйце, засипають кусочками каменів і заливають холодною водою. Через 1 – 2
хвилини у тарілці почнеться реакція, а потім у ній все заклекотить. Через
деякий час дістати яйце щипцями, воно зварене.
Дослід №2.
Налити в літрову банку рідини з пляшки і опустити в неї тільки що зварене яйце.
У банці почнеться реакція з виділенням газу.
Після проведення
дослідів учням пропонується ґрунтовно пояснити їх, записати хімізм.
Дослід №1. CaO +
H2O → Ca(OH)2 + Q (велика кількість
тепла, що дозволяє зварити яйце).
Дослід №2. CaCO3 +
2HCl → CaCl2 + H2O + CO2↑
Хімічний
демонстраційний експеримент – найважливіший зі словесно-наочних методів
навчання в школі. Питанням постановки і використання демонстраційних
експериментів у навчальному процесі присвячені тисячі журнальних статей, книг,
навчальних фільмів. Організація експерименту передбачає спостереження і
порівняння того, що було до і після реакцій, учить прогнозувати результати
досліду. Експеримент, який учні здійснюють самостійно під час лабораторних і
практичних робіт, найбільше повно задовольняє їхню потребу у творчості.
По-перше, потрібно осмислити не тільки хімічну суть експерименту, але
технологію виконання досліду (з урахуванням вимого техніки безпеки). По-друге,
необхідно не тільки записати результати спостережень, але і зробити висновки,
здійснити пошук причинно-наслідкових зв’язків, дати узагальнення. По-третє, проведення
лабораторних дослідів якоюсь мірою задовольняє потребу у фізичній діяльності,
що вносить розмаїтість у процес навчання. Безумовно, підготовка до регулярного
проведення хімічного експерименту на уроках чи заняттях хімічного гуртка для
школярів займає багато часу. Але ці витрати виправдовуються зацікавленістю
предметом і невгасаючим інтересом дітей до гурткових занять і стабільністю
складу гуртка, щодо позакласної діяльності.
ВИСНОВКИ
В учня назавжди залишаються
спомини про школу. Кожен предмет вписує по-своєму яскраву сторінку в книгу
дитинства та юності. Та все ж один із них має унікальні казкові можливості,
щоби здивувати, захопити, зачарувати учня. Йдеться, безперечно, про хімію. Саме
на уроках хімії учні шліфують логічне мислення, розвивають уяву, отримують
унікальну можливість заглянути в мікросвіт.
Не існує єдиної
універсальної методики для активізації розвитку логічного мислення учнів. Як
відомо, найкращим є той метод, який дає найкращий результат. На уроках
необхідно створити такі умови, щоб, у першу чергу,викликати інтерес до
предмета, а вже потім сподіватись на бажання учнів вчитися.
Дитина живе на
світі не для того, щоб ходити на уроки і механічно запам’ятовувати суму знань, а для того, щоб за допомогою
способів пізнання розуміти і пояснювати світ. Хімія – наука, де теорія іде
поряд з практикою, де є місце експериментам. Отже, на уроках хімії основний
упор необхідно робити не на озброєння знань, що вкладеться в поняття «система
умінь і навичок», а на формування в школярів особливих якостей, що дозволяють
їм самостійно формувати власну картину світу. Кожен учень повинен розуміти, для
чого він робить дослід і як треба вирішити поставлене перед ним завдання. Він
вивчає речовини очима або за допомогою приладів і індикаторів, розглядає деталі
приладу або весь прилад. Виконуючи дослід, учень опановує нові прийоми і
маніпуляції, спостерігає і помічає особливості ходу процесу, відрізняє важливі
зміни від неістотних. Звичайно, що під час такої навчально-пізнавальної
діяльності в учнів розвивається логічне мислення.
Різносторонньо і
чітко спланована робота вчителя на кожному уроці – запорука того, що учні не
тільки засвоять запропонований матеріал, а й зуміють застосувати його у певних
ситуаціях. Розвивати та активізувати
розумову діяльність учнів на уроках хімії можна тільки враховуючи сприйняття
учнів, їх ініціативу. Адже знання учнів повинні бути здобуті своїм розумовим
мисленням, а не завчені механічно. Закріплені в результаті виконання творчого
завдання чи іншого виду діяльності, вони проростуть в майбутньому у вигляді
усвідомлених фахових дій або життєвих
компетентностей.
«Інтелект – це здатність людини керуватися розумом,
відчуттям і волею», говорив римський імператор Цицерон. Тому викладач хімії,
розвиваючи та активізуючи на своїх цікавих уроках розумову діяльність учнів,
виховує інтелектуально розвинену особистість.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Андрущенко В. П. Освіта в пошуку нових стратегій
мислення // Вища освіта України. – 2003. – №2. – с. 5-7.
2.
Барановська
Л. Ужитковий хімічний експеримент як засіб підвищення інтересу до хімії//
Хімія. Шкільний світ. 2009. – №2. С.4.
3.
Березан О.В.Про організацію власної
навчальної діяльності учнів при вивченні хімії//Педагогічний пошук.-2002.-№4
4.
Буринська
Н. Про концепціальні підходи до реформування хімічної освіти // Біологія і
хімія в школі. – 2000. – №5.
5.
Василега
М.Д. Цікава хімія. – К: Радянська школа, 1989.
6.
Воронюк І., Мореєв А. Дослідження
конструктивного мислення школярів // Психолог. 2005. - №15. – с. 15-21.
7.
Грабовська Т. І., Талапканич М. І.,
Химинець В. В. Інноваційний розвиток освіти: особливості, тенденції,
перспективи. – Ужгород, 2006 – 232 с.
8.
Даниленко Л. І. Теорія і практика
інноваційної діяльності в загальній середній школі // Управління освітою. –
2001. - №3. – с. 18-24.
9.
Калошин
В. Ф. Роль пошукової активності в розвитку та самореалізації особистості //
Вісник післядипломної освіти. – Київ, 2005. – с. 223-235.
10.
Онопрієнко
І. Підвищення інтересу учнів до вивчення хімії, нестандартні уроки // Хімія.
Шкільний світ. 2009. - №21. С.4.
11.
Педагогічні
знахідки на уроках хімії. - Х.: ВГ
«Основа», 2007. – 141 с.
12.
Підмазін
С.І. Особистісно орієнтоване навчання // Шкільні інновації. – 2004. – №1. –
С.19.
13.
Пометун
О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –
К., «А.С.К.»,2005, с.192
14.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні
технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. – 135 с.
15.
Савчин
М. Організація сучасного уроку, використання інтерактивних методів навчання // Хімія. Шкільний світ. – 2008. -
№21. С.3.
16.
Староста В., Староста К. Використання
завдань з хімії для розвитку критичного мислення учнів //Біологія і хімія в
школі.-2003.-№1
17.
Степанова
Н.А. «Роль химического эксперимента» . Журнал «Химия в школе» №4, 2003 г.
18.
Сучасні
методики викладання хімії в школі. – Х.: ВГ «Основа», 2009. – 127 с.
19.
Троян
О. Прості і складні речовини // Все для вчителя. – 2008. - №11. С.108.
20.
Шарко
В.Д. Сучасний урок:Технологічний аспект: Посібник для вчителів і студентів. К.:
СПД Богданова А.М., 2007.
21.
Юрків Р.Я., Стрільчик А.К. Хімічний експеримент з малою кількістю
речовин. – Ів.-Франківськ, 2004.
ДОДАТОК 1
Індивідуальні завдання на розвиток логічного мислення у 8
класі з теми «Основні класи неорганічних сполук»
Завдання 1. Дано такі речовини:
№
|
Речовини
|
1
|
Cu(OH)2, Na2O, P2O5,
HNO3, Al2(SO4)3, KOH
|
2
|
Fe(OH)2, CaO, SO3, H3PO4,
MgCl2, NaOH
|
3
|
Fe(OH)3, K2O, CO2,
HCl, Zn3(PO4)2, Ba(OH)2
|
4
|
Al(OH)3, MgO, Cl2O7,
H2SO4, Ba(NO3)2, KOH
|
5
|
ZnO, H2SiO3, CO, Al2O3,
AgNO3, LiOH
|
6
|
K2O, HBr, P2O5, Cа(OH)2, Ca3(PO4)2, Mg(OH)2
|
Виберіть зі списку
формули оксидів. Назвіть речовини.
1.
Напишіть
рівняння одержання цих оксидів із простих речовин.
2.
Розташуйте
ці оксиди в порядку зростання їх молекулярної маси.
3.
Розташуйте
ці оксиди в міру зменшення масової частки Оксигену в них.
4.
Напишіть
рівняння можливих реакцій цих оксидів з речовинами: водою, хлоридною кислотою,
натрій гідроксидом. Укажіть тип реакції, назвіть продукти реакції.
Завдання 2.
1.
Виберіть
зі списку формули оксигеновмісних кислот.
2.
Напишіть
рівняння їх одержання з відповідних оксидів. Напишіть рівняння можливих реакцій
цих кислот з магнієм, натрій гідроксидом, купрум (ІІ) гідроксидом, кальцій
оксидом.
Завдання 3. У реакцію з хлоридною кислотою вступив цинк масою 20 г.
Запишіть рівняння реакції; обчисліть об’єм водню, що виділився (н.у.);
обчисліть масу солі, що утворилася; обчисліть кількість речовини кислоти, що
вступила в реакцію.
ДОДАТОК 2
Тренажер для розвитку уваги
Ця чудова вправа допоможе учням краще
орієнтуватися в класах неорганічних сполук, розвине їхню «хімічну» увагу,
активізує зорову пам'ять.
Уважно роздивіться запропоновані формули і
спробуйте відповісти на запитання.
А
|
Б
|
В
|
Г
|
Д
|
Е
|
Ж
|
|
1
|
SO2
|
CuO
|
Na2S
|
H2O
|
KCl
|
CaCl2
|
NaOH
|
2
|
HCl
|
H2S
|
HNO3
|
HF
|
H2O
|
HBr
|
H2CO3
|
3
|
NaCl
|
NaNO3
|
AlCl3
|
Na2SO4
|
KF
|
MgCO3
|
KNO3
|
4
|
CuO
|
Na2O
|
K2O
|
FeO
|
CaO
|
HgO
|
BaO
|
5
|
Na2S
|
H2CO3
|
C
|
Na2CO3
|
O2
|
Al2O3
|
HCl
|
6
|
HF
|
Hl
|
HNO3
|
HBr
|
H2S
|
HCl
|
H2SO4
|
7
|
S
|
P
|
H2
|
Cl2
|
N2
|
C
|
O2
|
8
|
CO2
|
NO
|
P2O5
|
H2O
|
CaO
|
MgO
|
SO3
|
9
|
Zn
|
H2SO4
|
S
|
CaCl2
|
C
|
H2O
|
KCl
|
10
|
NO
|
Cl2
|
NaCl
|
H2
|
S
|
N2
|
Al(OH)3
|
11
|
NaOH
|
KOH
|
LiOH
|
Al(OH)3
|
H2O
|
Ba(OH)2
|
Ca(OH)2
|
12
|
N2
|
H2O
|
HF
|
P
|
NaF
|
H3PO4
|
SO2
|
1.
У якому ряду
знаходяться лише формули простих речовин?
2.
Які ряди
складаються тільки з формул оксидів?
3.
У якому ряду
знаходяться лише формули основних оксидів?
4.
У якому ряду
записано формули лише кислот? Солей?
5.
Формула якої
речовини повторюється найчастіше?
6.
Скільки формул
сполук Натрію наведено в таблиці?
7.
Формула якої
простої речовини зустрічається тільки один раз?
8.
Формули яких
складних речовин зустрічаються по одному разу?
9.
Де знаходяться
формули солей – хлоридів, карбонатів та ін.?
ДОДАТОК 3
Розв’язуємо задачу
Який об’єм водню виділиться при взаємодії
10г металу з кислотою? Яка кількість речовини солі при цьому утвориться?
НСІ
|
H2SO4
|
H2SO3
|
H3PO4
|
|
Mg
|
1
|
2
|
3
|
4
|
Zn
|
5
|
6
|
7
|
8
|
Al
|
9
|
10
|
11
|
12
|
Fe (II)
|
13
|
14
|
15
|
16
|
Pb (II)
|
17
|
18
|
19
|
20
|
Варіанти завдань, що виділені
червоним кольором – складніші.
Немає коментарів :
Дописати коментар